згорнути
Росія боїться української мови?
Основною перешкодою для вивчення української мови і літератури в РФ є побоювання російської влади, що навчання піде не в тому напрямі. Здійснюється зачистка освітньо-гуманітарного простору...
Каменем спотикання в далеко не безхмарних відносинах між офіційною Москвою і Києвом стала ще й освіта. Почалося все з рішення ОБСЄ провести порівняльний моніторинг щодо забезпечення освітніх прав російської меншини в Україні (дослідження проводилося 20–25 квітня 2009 р.) та етнічних українців у РФ (9–14 березня 2009 р.) Не чекаючи результатів моніторингу, які будуть оприлюднені не раніш як восени, в Росії почали бити на сполох. Представник МЗС РФ Андрій Нестеренко нещодавно заявив від імені відомства, що розраховує на об’єктивну оцінку Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Воллєбека “дискримінаційних дій” влади України щодо російської мови та російськомовного населення. “Подібні заяви сприймаються як намагання штучно створити напругу між двома народами, – одразу відреагували в українському МЗС. – Спекулятивно зловживаючи терміном “російськомовне населення”, офіційна Москва дозволяє собі вказувати, яким чином ситуацію із забезпеченням прав російської меншини в Україні має оцінювати Верховний комісар ОБСЄ Воллєбек. Такі дії є неприхованим тиском на представників міжнародних організацій”. В українському зовнішньополітичному відомстві вважають такі висловлювання також очевидною спробою відвернути увагу від украй незадовільного забезпечення прав етнічних українців на території самої Росії, де немає жодної української школи чи жодної української газети, які б підтримувалися державою. Тож чи не тому Кремль демонструє обурення, що не правий? Результати моніторингу, проведеного Міносвіти України на основі офіційних і неофіційних даних щодо задоволення освітніх прав українців у Росії, м’яко кажучи, невтішні. Ось тільки деякі статистичні факти, оприлюднені заступником міністра освіти Павлом Полянським. В Україні на сьогодні налічується 983 дитсадки з російською мовою виховання, у яких 164 тисячі малюків. У Російській Федерації не виявлено жодного україномовного садочка. В Україні 1199 шкіл з навчанням російською мовою, у Росії стільки, скільки й дитячих садків, тобто нуль. В Україні в 1755 школах вивчають одночасно і українську, і російську мови, у Росії таких шкіл не існує. На сьогодні російською мовою навчається в Україні 779423 учні, у Росії немає білінгвальної школи чи бодай класу. Загалом російську мову в Україні в тій чи іншій формі вивчають 1 мільйон 292 тисячі 518 дітей. У вищій освіті ситуація така сама. В українських вузах 1–2 рівня акредитації сьогодні російською мовою навчається 59 тисяч 656 осіб, а у вишах 3–4 рівня акредитації – 395 тисяч 186. Українською мовою в Росії не навчається жоден студент. Щоб дізнатися ситуацію з освітніми правами українців у Москві, ми зателефонували співголові Об’єднання українців Росії Валерію Семененку. Насамперед ми поцікавилися, чи є власне бажання українців навчати своїх дітей рідною мовою. – Україномовної школи тут немає за визначенням. Хоча бажаючі вчитися в таких школах є. Батьки телефонують до нас і запитують, а де тут українська школа чи де хоч можна вивчати мову? А нам просто нічого їм запропонувати. Ми ж не можемо посадити дітей серед парку й навчати мови, – розповідає Семененко. – Основною перешкодою для вивчення української мови і літератури є побоювання російської влади, що навчання піде не в тому напрямі. Здійснюється колосальний тиск, зачистка освітньо-гуманітарного простору. У нас був Український освітній центр у Москві – то, як ви знаєте, приміщення відібрали. Ми написали Президентові РФ листа. Нам відповіли, що “дуже хочуть” і завжди “підтримують” прагнення українців вивчати рідну мову, хочуть з нами зустрітися. І отак “зустрічаються” з нами з квітня місяця... Зараз ми виходимо на керівництво Північного-Східного адміністративного округу Москви, яке формально нібито відповідає за зв’язки з Україною. Ми побачимо, як префектура до нас поставиться, чи виділять нам школу, чи дадуть приміщення хоча б для бібліотеки та іншого приладдя, яке в нас залишилося з освітнього центру. У нас же велика фонотека, велика бібліотека. Ми боїмося за долю унікальних раритетних видань. Нащадки Івана Козловського подарували нам книжки з власними посвятами від Малишка, Рильського, Довженка. Такі унікальні експонати лежать у непристосованих приміщеннях, на складах... Цікаво, що в той час, як “братська” Росія не спромоглася відкрити жодної української школи чи дитсадка, україномовні навчальні центри можна знайти в різних куточках світу, причому деякі з них користуються попитом не тільки в наших співвітчизників. – У Ризі дуже потужна престижна українська гімназія, і в класах чи не половина – латиші, бо там дуже якісна освіта, – розповідає Павло Полянський. – На Кубі юні мулати в вишиванках непогано спілкуються українською. Там у центрі Тарара функціонує повноцінна українська загальноосвітня школа. У Стамбулі популярністю користується Міжнародний ліцей імені Т.Шевченка. У Празі діє Український колегіум і українська школа при філії Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова. У Парижі є українська школа мистецтв. Українських навчальних закладів – як загальноосвітніх, так і недільних – чимало в Іспанії та Португалії. До речі, у Гаазьких рекомендаціях про права національних меншин на освіту, прийнятих під егідою ОБСЄ, сказано: “Рідна мова дитини є ідеальним засобом навчання в дошкільний період і в дитячому садку. Держави за можливості мають створювати умови, які дають змогу батькам мати такий вибір... Навчальна програма в початковій школі в ідеалі має викладатися мовою нацменшини. Мова меншини повинна викладатися як навчальний предмет на постійній основі... Значна частина навчальної програм у середній школі має викладатися мовою нацменшини”. Але, як бачимо, іноді рекомендації, м’яко кажучи, не виконуються... А ось в українському Міносвіти з гордістю відзначають, що мовна політика міністерства відповідає не лише нормам української Конституції, а й міжнародним стандартам. – Як колись писали про радянську побутову техніку: за багатьма параметрами значно перевищує, – жартує Полянський. – Гаазька конвенція закликає забезпечити національним меншинам право виховання в дитсадку і навчання в початковій школі рідною мовою, а Україна надає право на здобуття повної загальної середньої освіти безкоштовно мовою національних меншин. І представники міжнародної спільноти з цим погоджуються. – В Україні створено широку мережу навчальних закладів з російською мовою навчання. У вас є кваліфіковані вчителі й відповідні підручники, які видає держава, – констатував Воллєбек під час зустрічі з Іваном Вакарчуком 7 липня, де обговорювалися попередні результати проведеного експертами ОБСЄ дослідження. – Результати проведеного Верховним комісаром моніторингу щодо задоволення освітніх прав українців на теренах Росії та, відповідно, російської національної меншини в Україні покажуть, чи є симетрія у функціонуванні української мови в Росії та російської мови в Україні, – зауважив міністр. Хоча не треба бути великим спеціалістом, щоб зрозуміти, що про жодну симетрію йтися не може. І можливі закиди росіян, мовляв, українці в Москві самі не хочуть вчити рідну мову, помахують політикою. Як сказав Вакарчук: “Якщо громада мовчить, це не означає, що громаді дуже комфортно”.
Анна Ященко
www.unian.net
Про москалів ;-)
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.
***
Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !
***
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***
В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…
***
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..
***
Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!
***
Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?
***
Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
***
Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...
* * *
Летять на літаку німець, француз та росіянин.
Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…
***
— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!
***
Вірменське радіо питають:
- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.
***
Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?
***
Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.
***
Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!
Комендатура:
Керівник проводу: Юрко Назарук
Комендант: Ромко Библюк
Крайовий: Олег Слюсарчук
Наша місія: Творити унікальний простір позитивних емоцій і вражень, робити себе, місто та країну кращими.