згорнути
«УндерОпера» від «Перкалаби»
Наприкінці минулого року станиславівський «етно-ска-панк» гурт «Перкалаба» видав свій перший live-альбом. Записано його ще у березні 2009 року, в ресторації «Лівий берег» (під Оперою), через що й отримав назву «УндерОпера».
Група й так на матеріал ніколи не скупилася, напихаючи свої диски піснями під зав’язку, але тут розмахнулася ще дужче й зробила платівку подвійною, що в сумі означає дві години звучання. Звучання, від якого важко відірватися.
І давно пора, – хочеться сказати. Цей дикий гуцульський драйв, цю гірську радість, цей шаманський шал і, на переміну, священний «завтик» і розпачливий смуток – ніяк не увіпхати в тісні стіни студії. «Перкалаба» - це ж не так музика, як енергетика. З музикою там все гаразд, вона перфектно зааранжована і майстерно виконана, але мало відповідна холодним і стерильним студійним умовам. До того ж, концертнику в принципі можна пробачити багато: і неперфектний запис, і навіть лажі виконавців; головне – потік енергії, який струмує зі сцени й підсилюється публікою в рази. На щастя, в цьому випадку пробачати нічого не доводиться, бо й запис на висоті (що для сьогоднішнього музичного ринку Неньки все ще рідкість) – його зведенням займався легендарний Олег Артим з «Фактично самих» - чи не найкращий звукорежисер в Україні, принаймні, в галузі естрадної музики; і виконання котрий раз нагадує, що за всім цим шалом стоїть фахова робота майстрів своєї справи.
До видання увійшли пісні з трьох попередніх альбомів. З першого, «Горрри!» – «Парагвай» ( у двох версіях: класичній на другому диску і «фанкі акустік» на першому), «Каб`юк і Ахтемішн», «Теща», «Бугай», «Bormenzal», «Зозулица»; «220» і «Свято грибів і форелів», подані в одному треку «220+Цятка+Полька», та ще одна пара зі «Голяка» і «Швидкоау» - остання вже з альбому «Говорить Івано-Франківськ». З нього ж концертник включає пісні «Розлабка», «Червона фіра» (кавер на Братів Гадюкіних), «Перда», «Фігурне катаніє», «4 танкісти», «Мажорний льотчик» (до виконання якого долучився Роман Рось на скрипці), «Тромба», «Ясени» і «Марш звідси» на завершення концерту. Найбільше пісень з останнього альбому «!Чидро»: «Чидроти», «Миєбітлс», «Крила», «Пісюни», «Пан», «Глина» та «ПЗШП». Тобто альбом вийшов такою собі ретроспективою творчості групи.
Єдине виникає запитання: коли ж вони втомляться грати старі пісні? Цим концертником було би добре поставити крапку на попередніх програмах, бо він – вершина їхньої діяльності. Я не уявляю, як ці пісні можна би було краще зіграти і скомпілювати (а порядок пісень тут теж заслуговує на окрему похвалу: група вміє працювати з публікою, управляти її настроєм своїми піснями, проводячи від вершин радості до глибин смутку і назад). Ось, що насторожує, бо після вершини всі стежки ведуть униз, а прикро би було бачити «Перкалабу» на цьому шляху.
Група виробила свій фірмовий, ні на що не схожий, саунд ще до запису першого альбому, але до часу запису цього альбому відшліфувала його карпатськими травами й «балканськими бітами» до такої міри, що він місцями почав відблискувати джазовою міддю. Власне, крім концертного драйву це найхарактерніша риса альбому: в аранжуваннях стало більше джазових елементів, які проскакують то в духових (що передбачувано), а то в цимбалах (що несподівано).
У назві «УндерОпера» можна прочитати не тільки пряму вказівку на місце запису (якщо хто не зрозумів – «Лівий берег» розташовано в підвалі львівської Опери), але й натяк на протиставлення аполонівському «високому мистецтву», яке мало би мати місце «нагорі» (має чи ні – це вже питання до завсідників самої Опери), розгулу підвальної діонісійщини. В цьому є своя іронія: музика гірських полонин, широкої душі й весільного розмаху в умовах міста опиняється в глибокому підпіллі тісного підвалу. І хоч підпілля це дещо штучне (і зрозуміло, що у Львові є доволі місць, де «Перкалаба» може виступати) вкрай символічно, що це підвал, а не, скажімо, площа.
Але відігнавши геть такі семіотичні дурниці, слід врешті-решт зазначити, що головним місцем розповсюдження альбому є ресторани мережі «!Фест», завдяки якій цей альбом і виданий. До музичних магазинів обіцяють завезти «згодом» (наразі у Львові мені знайти не вдалося), але альбом вартий того, щоб його купити прямо вже. А «Перкалабі» хочеться просто подякувати, що вони у нас є і що так класно для нас грають. У контексті українського музичного ринку ці хлопці/панове на голову-дві вищі за всіх своїх колег по цеху, і це один з небагатьох його продуктів, який можна з гордістю показувати гостям з-за кордону і бути певним в захопленому «Wow!» у відповідь.
www.zaxid.net
Про москалів ;-)
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.
***
Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !
***
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***
В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…
***
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..
***
Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!
***
Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?
***
Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
***
Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...
* * *
Летять на літаку німець, француз та росіянин.
Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…
***
— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!
***
Вірменське радіо питають:
- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.
***
Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?
***
Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.
***
Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!
Комендатура:
Керівник проводу: Юрко Назарук
Комендант: Ромко Библюк
Крайовий: Олег Слюсарчук
Наша місія: Творити унікальний простір позитивних емоцій і вражень, робити себе, місто та країну кращими.