
згорнути

У Львові 9 червня відзначили чергову дату до початку реалізації всіх сподівань українців – два роки до Євро-2012. Відзначення двох років «до» влаштували у всіх містах, що приймають Євро. У межах цього свята відбулася ще одна знаменна подія – відновлення (після 19-річної перерви) авіарейсу між Львовом та Донецьком, який єднатиме мешканців Сходу та Заходу щосереди й щонеділі. Та про все по черзі.
Львівський трамвайчик везе до Євро-2012 Свято у Львові розпочалося після прибуття київського десанту на чолі з новим хрещеним батьком Чемпіонату – віце-прем’єр-міністром України Борисом Колесніковим. Хрещений, як завжди, концентрував увагу на собі, склалося враження, що насправді свято не для міста, а для віце-прем’єра, і оскільки друга частина Євро-свята проходила у рідному для пана Бориса Донецьку, у Львові дійство відбулося у трохи прискореному темпі. Колишні і теперішні львів’яни – керівник Місцевого організаційного комітету «Євро-2012 Україна» Маркіян Лубківський, міністр культури України Михайло Кулиняк, голова Львівської ОДА Василь Горбаль, мер Львова Андрій Садовий, який з нагоди того свята вбрав вишиванку, провели для гостя невеличку трамвайну екскурсію містом від площі Ринок до проспекту Свободи. Саме з площі Ринок вийшов у рейс трамвай із логотипом Євро-2012, відтепер трамваї із Євро-символікою курсуватимуть маршрутами №1 та 9. Під час подорожі мер розповідав, що у Львові трамваї їздять вузькою колією. Андрій Іванович повідав гостю історію першого львівського трамваю: «У ньому зараз кав’ярня, можна випити кави». Також мер не без гордості повідомив про плани щодо випуску у нашому місті трамваїв під вузьку колію. Ділитися планами та мріями, згадувати минулі часи гості і господарі продовжили біля квіткового логотипу УЄФА Євро-2012. Мер взяв на себе функції ведучого свята і надав усім гостям слово для вітання. Віце-прем’єр під час виступу назвав квітковий логотип витвором мистецтва, чудовою роботою львівських садівників і нагадав львів’янам, що тут, у нашому місті, народився український футбол і саме «Карпати» були єдиною командою, що, перебуваючи в першій лізі, виграла Кубок Радянського Союзу 1969 року, а тому мають всі шанси вписати свою сторінку в новітню історію, досягнувши успіхів зі збірною на Євро-2012. Відстояв квітковий логотип віце-прем’єр і тоді, коли журналісти назвали його відкриття марною тратою грошей: «Це ініціатива УЄФА. Вам хіба не подобається? Ви повинні жити футболом, чемпіонатом. Турнір об’єднує. Якщо хочете трохи пафосно – це прелюдія до національної мрії всіх українців – можливість провести Євро-2012. А відкриття «Донбас-Арени» також марна трата, а була ж вся Україна, всі отримали задоволення. Заради чого ми тоді живемо? П’ятирічок вже немає. Щоб виїхати закордон, треба тут створювати умови». Звичайно, без фраз про єднання України не пройшло і це дійство. «Схід і Захід разом не на слові, а на ділі!», – наголосив, говорячи про відновлення авіарейсу Львів-Донецьк, голова Львівської ОДА Василь Горбаль. Міський голова Львова Андрій Садовий додав, що нас єднає Євро-2012. «Слава Львову! Слава Україні!» - наголосив мер Львова. Представники нової влади, зокрема в особі губернатора, не забули традиційно нагадати, що відкриття авіарейсу - це заслуга нової влади, яка зробила те, що попередня влада обіцяла. Як згодом сказав Б.Колесніков, рейс відновили, щоб рідним донеччанам було зручніше діставатись до Карпат. Карпати взагалі от-от стануть для нас новим центром всесвіту, бо саме там (чи на Буковелі, чи то на Буковині) Президент Віктор Янукович поставив собі за мету провести ще одне спортивне свято – Зимову олімпіаду-2022. Нова влада зуміла у досить ефектний спосіб продемонструвати свою демократичність. У нагоді саме стала проблема виділення землі власникам гаражів поблизу Львівського аеропорту, які забирають для розширення летовища. Львів’янка, що підійшла до Бориса Колеснікова з таким питанням, отримала позитивну відповідь. Почувши вказівку, що «все будет решено», галичанка, яка до цього спілкувалась українською, на радощах заговорила російською і вигукнула: «Януковіч. Януковічу слава!» На тих словах гості поспішили до аеропорту. Політ двадцятиріччя В «історичний рейс» відновлювати повітряні, а головне ділові та культурні зв’язки Львова і Донецька, долати стереотипи, летіло поважне львівське панство: керівництво області і міста, чиновники, відповідальні за підготовку до чемпіонату, голови фракцій і депутатських комісій Львівської обласної і міської рад, широке коло підприємців: представники аеропорту, залізниці, туристичних компаній, готелів Львова та Трускавця, ресторанів, представники Львівської торгово-промислової палати, регіонального відділення Українського союзу промисловців і підприємців, очолюваного Анатолієм Кінахом, - «ОПОЛ». Супроводжувала рейс ідеологічна, мистецька та духовна еліта. Був головний регіонал Львівщини Петро Писарчук, керівник Львівської опери Тадей Едер, отець Борис Гудзяк (УГКЦ, Львів) та отець Микола Кузьмич (УГКЦ, Донецьк). Роззиратися було на кого. Міський голова Львова Андрій Садовий перед освяченням рейсу окреслив його стратегічне бачення: «Ми всі хочемо жити у процвітаючій, багатій країні. Для цього існує єдиний рецепт успіху – єдність. Щоб єдність відбулася у нашій державі, про що мріяли всі попередні покоління українців, люди мають знати один одного, спілкуватися. На моє переконання, це велике непорозуміння, що 19 років поспіль не було авіасполучення між Донецьком та Львовом. Сьогодні відновлюється історична справедливість. Сьогодні українці можуть краще зрозуміти історію, приїхавши у те чи інше місто. Треба запровадити рейси між Львовом і Харковом, Дніпропетровськом, Запоріжжям, щоб українці полюбили Львів, а Львів завжди радий вітати усіх». Після трагедії у Смоленську будь-який геополітичний авіапроект сприймається з острахом. Щоб їх розвіяти, генеральний директор «Міжнародних авіаліній України» Юрій Мірошников супроводжував гостей. Він ще у Львові заспокоїв усіх, що для цього рейсу компанія виділила один із своїх найновіших лайнерів - Боїнг-737-800. Сам політ тривав півтори години. Красиві стюардеси всіляко намагалися догодити гостям. Та й посадка у Донецьку була доволі плавною. Донецьк – місто-герой В аеропорту львів’ян зустріли мер Донецька Олександр Лук’янченко та голова Донеччини Анатолій Близнюк з квітами, україночками, оркестром. Поки всі переходили з літака до екскурсійних автобусів, Борис Колесніков за три хвилини ще звірив карти з реконструкції злітно-посадкової смуги Донецького аеропорту, яку виконує «Альтком». Екскурсія Донецьком, за браком часу, відбувалася з вікон автобусів. Треба віддати належне екскурсоводам, які намагалися вести її українською. Практично всі звернули увагу, що дороги у Донецьку широкі, й не такі понищені, як у Львові. Загалом місто перевершувало очікування тих, хто опинися тут вперше. Центральна частина міста – це бізнес-сіті з багатьох модернових багатоповерхівок – ділових, торгових, розважальних центрів. Мільйонник чимось схожий на Сімферополь, Вінницю, та, можливо, низку інших міст Східної України, де автор цих рядків ще не була. Вирізняється пам’ятками радянської доби. На центральній вулиці Артема можна вивчати історію радянського містобудування та архітектури 30-х років ХХ сторіччя. Екскурсовод намагалася привертати увагу до культурних родзинок Донецька. Перша з побачених – пам’ятник «Слава шахтерскому труду» «Донецьк, як хлібом і сіллю, зустрічає вугіллям» - сказала екскурсовод. Дорогою нам зустрівся доволі мініатюрний пам’ятник Т.Шевченку та великий, бадьорий Ленін у кепці. Лук’янченко-поет і «шахтарята» Олександр Лук’янченко, міський голова Донецька, постарався, щоб до приїзду гостей місто було прибране й заквітчане. У Донецьку-мільйоннику висадили мільйон троянд. Переконатися у цьому можна було в парку ім. Щербакова, де урочисто відкривали квіткову клумбу до Євро-2012. На презентації Лук’янченко потішив віршиком: «Сегодня мы все в помыслах едины - Путь к Евро очень труден и непрост. Бутоны Польши и бутоны Украины Встречает город миллионов роз». А Борис Колесніков заявив, що це не невідомий донецький поет, а сам міський голова його склав. Колесніков тут почувався значно вільніше: змінилася його постава, він значно частіше всміхався і жартував, все-таки вдома. У тому ж таки парку, на березі Першого міського ставу, по якому мирно плавають човни та катамарани, розмістили фан-зону Coca-Cola. Дітлахи у помаранчевих футболках «Шахтаря», під прапорами України, Євросоюзу, щосили скандували відповідні гасла. Делегація очільників двох регіонів і Євро-2012 дозволяла себе фотографувати. Красень-стадіон: від Ріната – людям І зовсім він не в териконах! - можливо, примітивно, але саме такою була моя перша реакція, спровокована стереотипами львівських друзів, що вболівають за долю Євро-2012 в Україні, і постійно «висять» на веб-камерах «євроточок» українських приймаючих міст. На екскурсійному автобусі мандрівка з центру Донецька до стадіону займає зовсім небагато часу. Стадіон з облагородженою довколишньою територією став уже частиною Донецька. З усього видно, що стадіон виконано «уєфівськими» мірками – і спортивна частина, і додаткова – зали для конференцій, круглих столів, місця відпочинку для фанів. Цікава деталь: міні-парк перед стадіоном закладали з уже дорослих дерев, які за спеціальною технологією всаджували з великою кількістю материнського ґрунту. На стадіоні добре відлагоджена система контролю і супроводу, персонал так і випромінює здоровий життєвий оптимізм. Та найбільше львів’ян чомусь цікавило саме зелене поле. Усю делегацію для екскурсій розбили по 25-30 осіб, і практично в кожній групі знайшлося по кілька людей, що захотіли помацати це поле. Окремої уваги заслуговує привітальна промова голови Донецької облдержадміністрації Анатолія Близнюка під час презентації авіарейсу «Львів-Донецьк» на «Донбас Арені». Вона справді яскраво віддзеркалює розуміння донецькими значення Євро-2012 для їхнього міста і країни, їхнє бачення розбудови сильної, багатої України. Подаємо повністю: «Львів’яни вже подивилися, що воно тут робиться. На гербі Донецької області написано: «Можливість доказана ділом». Що вже зроблено – Рінат Ахметов побудував красень-стадіон. Це надбання українське: і Львова, і Донецька, і України в цілому. Шкода, але в попередні роки тільки говорили: «Ми щось зробимо, якось там будемо будувати». Насправді ж нічого не робилося! І тільки тепер це стало реальністю. І ті цифри, про які говорив Борис Вікторович (Колесніков – ред.) реалізуються в об’єктах і в Донецьку, і у Львові. Ми можемо себе поважати за те, що це робимо. Всі, хто присутні тут, бачать цю красу – сюди вкладемо багато грошей, але сюди вкладено душу. Ми зобов’язані саме в такій ідеології працювати і у Львові, і в Донецьку, і в Харкові, і в Києві, і в усіх українських містах. Три роки тому робили у Києві звітний концерт, і коли виходили з палацу «Україна», дехто казав: «Звичайно, вони багаті, вони можуть це собі дозволити». Не треба так думати. Треба розуміти, що Рінат Ахметов не в Лондоні, в Америці чи ще десь намагався будувати стадіон, а в себе вдома. Він його збудував! Це для людей! Цьому треба радіти. І ніхто не має навіть думати так, що «вони можуть собі це дозволити». Павличко після того концерту сказав: «Я багато їжджу, бачу. Яка Європа?! Ось подивіться, що зробив Донецьк, - оце Європа!» І стадіон, який ви бачите, і аеропорт, який буде збудований, і саме місто Донецьк – це Європа. Ми її разом будемо будувати, а потім вони нехай до нас приєднуються!». Пропозиція дружби по-львівськи Треба сказати, що львів’яни поводилися теж доброзичливо і в природній спосіб демонстрували фірмову львівську «львівськість». Міський голова Львова був у вишиванці, говорив важливі речі про потребу єднання в межах країни, добираючи милозвучні українські слова. Донеччан пригощали львівським авторським шоколадом, «криївчани» випробовували їх почуття гумору своїми провокативними футболками, а скульптура «Нічний Лев» - головний подарунок Донецьку – викликав у публіки непідробне «Ах!». Для чого потрібен авіарейс Львів-Донецьк? Вочевидь, у найближчі два роки авіарейс Львів-Донецьк матиме два основні типи пасажирів – менеджмент Євро-2012 та туристів-східняків, що хочуть відпочити у Львові, Трускавці, Моршині, Карпатах або скоротити час пересування Україною для мандрівок у Євросоюз, що, за словами представників львівських турфірм, є помітною тенденцією останніх років. Борис Колесніков, відповідаючи на запитання ZAXID.NET, для яких бізнес-проектів і бізнес-контактів буде корисним авіарейс «Львів-Донецьк», відповів: «Донбасівцям буде цікаво прилетіти на екскурсію до Львова. Зручно буде переміщатися до Трускавця. Трускавець – це місто, яке уряд хоче зробити курортом кращим за Карлові Вари. Думаю, це ми обговоримо на найближчих двох-трьох засіданнях Кабміну. І це будуть питання не лише ділового туризму чи культурного, але й дитячого і молодіжного. Ми вивчаємо питання, як компенсувати 50% і 30% вартості квитків в певні періоди року, тоді потік туристів дійсно буде масовим. А бізнес ще сам нам має підказати, які в нього є інтереси у Донбасі й у Львові». Місце Трускавця у проекті Євро-2012 – прийом «сім’ї УЄФА», як висловився Б.Колесніков, на Львівщині. Саме у його п’ятизірковому готельному фонді розміщуватимуть представників УЄФА, команди, VIP-гостей. Тож вимальовується схема руху: півтори години перельоту з Донецька до Львова та година руху автотранспортом до Трускавця по трасі, яку Колесніков обіцяє реконструювати. За словами віце-прем’єра, весь 2011 рік піде на відпрацювання схеми руху учасників і гостей чемпіонату та відпрацювання супроводжуючих масових атракційних заходів. Відповідальні особи Львова і Донецька отримали відповідні завдання з цього приводу, мабуть, уже вчора в Донецьку, це було помітно за поведінкою представників департаменту Євро-2012 Львівської міської ради, що добру половину дороги додому просиділи за новою порцією інформації за ноутбуком. P.S.: Чи стане авіарейс «Львів-Донецьк» аж таким затребуваним, що буде щоденним, як побажав МАУ Борис Колесніков, поки прогнозувати рано. Добрим початком можна вважати те, що і зі Львова до Донецька, і з Донецька до Львова разом із делегатами летіли у своїх приватних, професійних та інших цілях прості мешканці двох країв. www.zaxid.net
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.
***
Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !
***
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***
В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…
***
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..
***
Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!
***
Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?
***
Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
***
Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...
* * *
Летять на літаку німець, француз та росіянин.
Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…
***
— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!
***
Вірменське радіо питають:
- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.
***
Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?
***
Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.
***
Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!