Леся Гонгадзе: Я впевнена, що сьогоднішній Президент «справи Гонгадзе» не зможе закрити

Матір вбитого журналіста Георгія Гонгадзе вже втомилася від політичних спекуляцій на смерті її сина і не вірить, що ця справа колись буде доведена до кінця. Зустріч з Президентом Віктором Януковичем не додала їй оптимізму. В інтерв’ю ЗІКу Леся Гонгадзе розповіла, про що вона говорила з Президентом і чому вона переконана, що знайдене тіло не належить її синові.

Нинішній Президент не зможе закрити «справу Гонгадзе»

– Бажання зустрітися з ним у мене виникло після того, як я 26 січня була у Генеральній прокуратурі на впізнанні того черепа, на який вказав Пукач. Я була у моргу, де в присутності експертів і лікарів оглянула той череп. А фрагменти з нього вилучили і дали мені для того, щоб я провела своє власне розслідування і зробила незалежну експертизу для себе особисто.

Минулого п’ять місяців відтоді. Ніяких телефонних дзвінків, ніяких листів з Генеральної прокуратури мені не надходило. Зі ЗМІ я чула про те, що вже були проведені додаткові експертизи черепа. Був зроблений його гіпсовий зліпок, який повністю ідентифікував лице мого сина Георгія. Безумовно, я була вражена, коли відкривали коробку з тим черепом. Це було дуже тяжко. Це фактично я вже четвертий раз була в моргу. В загальній сумі я провела в моргу 19 годин біля розчленованого скелету невідомої для мене людини.

Я собі визначилася 26 січня, що цей череп не має жодного відношення до мого сина, тому що зуби там абсолютно не відповідали зубам мого сина Георгія. Я за спеціальністю зубний лікар. То, напевно, зуби свого сина я знаю краще, аніж хтось інший. І те, що я бачила, це були жовті, високі, масивні, з вираженими буграми зуби кольору слонової кості. У мого сина зуби були більш білі, впадали в такий голубуватий колір і мали стерті бугри, тому що він мав властивість вночі скрипіти зубами – коли сильно треться зуб об зуб, то стираються бугри. І зуби у нього були дуже крихкі. А тут зуби були цілком інакшої форми, висоти і так далі.

Я пішла на компроміс з Генпрокуратурою, зі слідчими і запропонувала їм, що нікому не скажу про те, що це череп не мого сина. Я пішла на компроміс, щоби цю «справу Гонгадзе» вже закрити. Потім мине час, усі забудуть і на тому скінчиться. Минуло п’ять місяців і ніяких з Генпрокуратури для мене не було звісток. Тому в мене виникло бажання зустрітися з новим Президентом, бо мені не хотілося, щоб цей наш Президент за собою тягнув шлейф оцієї брудної справи, того страшного серіалу жахів, який уже продовжується 10 років. І думаю, що комусь вигідно, щоб це ніколи не скінчилося.

І після того, як пан Медведько виступає і говорить про те, що цей череп належить моєму синові, у мене, безумовно, виникло, до Генпрокуратури питання. Я кажу, що це зуби не мого сина; я приношу свідоцтво з психіатричного диспансеру, що я є психічно здорова людина (кожного року я ходжу у психдиспансер і беру довідку, що я є психічно здорова людина, щоб мені не «пришивали», що я не мислю так, як здорові люди). І незважаючи на це, всі мої аргументи Генеральною прокуратурою не приймаються до уваги.

Це все я розказала Президентові Януковичу. Зустрівшись з ним, я була вражена тим, наскільки він є пунктуальний, тому що коли я була запрошена до Президента Ющенка, то я чекала на нього сім годин у його адміністрації. А тут буквально хвилина в хвилину пан Президент прийшов. Сорок хвилин він мене слухав і вислухав мене дуже уважно. Можу єдине сказати: я впевнена в тому, що сьогоднішній Президент цієї справи не зможе закрити. Я висловила йому свою точку зору: «Ви вже третій Президент і, безумовно, звинувачувати вас в чомусь я не зможу, тому що ви будете посилатися на ті документи, які вам подає Генеральна прокуратура. І ви, може, мене розумієте, як маму, як людину, але документи є документи». І тому я висловила свою думку про те, що, напевно, ця справа, не буде мати закінчення.

– Чому?

– Тому що, ну як може потиснути Президент на Генерального прокурора, якщо Генеральний прокурор має висновки експертиз? І тому я прийшла до висновку, що я не бачу перспективи того, щоб цю справу якимось чином можна закінчити. Генпрокуратура не погодилась на те, що я запропонувала. І вони далі роблять те, що робили протягом десяти років. Тобто десять років вони ведуть одну і ту саму лінію, в одному і тому ж руслі, і відступитися вони не можуть, тому вже є засуджені. Я наголосила пану Президенту, що наша держава стільки років живе у брехні, і ця брехня виливається на народ України. Є ж приклади: по генералу Кравченку, який два рази собі стріляє в голову, і ми в це повинні повірити, є студент, який місяць тому впав з ліжка в міліції і пробив собі череп. І у це все ми маємо повірити. Це говорить про те, що ця зброя, яка називається брехнею, є набагато сильнішою, ніж зброя звичайна, тому що коли морально вбивають – це є гірше, ніж фізичне знищення. Президент мені сказав, що він закличе прокурора і що він вияснить цю справу. Він дуже співчутливо до мене поставився. У мене склалося враження, що це людина, напевно, морально сильна.

Хіба Генпрокуратура дозволить, щоб їхній титанічний десятирічний труд був знівельований?

– Я не зробила, тому що, по-перше, на це треба не менше ніж 2 тис. євро. Я поки ще не маю можливості зібрати таку суму. По-друге, мені треба з цими матеріалами їхати за кордон. А поїхати туди, це стратити гроші, це стратити здоров’я. І крім того, хто мені дасть це зробити? Хіба Генеральна прокуратура дозволить, щоб їхній титанічний десятирічний труд був знівельований? Тобто я для себе визначилася, що цей череп не належить моєму синові. Я побачила, що зуби в цьому черепі не належать моєму синові. А експертиза може знову дати такий результат, який влаштовує Генеральну прокуратуру, як і ті всі експертизи, які були раніше.

Повторюю, мені ніхто не дозволить весь цей десятирічний труд прокуратури визнати неправильним. Вже є засуджені виконавці. Є Пукач, який душив у машині буцімто мого сина, а в машині на ремені була кров, яка не має відношення до мого сина. Це експертиза довела. Там є багато різних нюансів, які важко збагнути. Але факт є той, що ніхто мені не дозволить зробити ту експертизу, яка мене задовольнила б стовідсотково… Я ж давала біологічні матеріали свого сина – волосся, наприклад. І ні один матеріал не був прийнятий Генпрокуратурою і слідчими, бо вони сказали, що не знають, звідки я то взяла.

– Тобто ви сумніваєтеся, що Пукач безпосередньо брав участь у вбивстві вашого сина?

– Ну як я можу не сумніватися, якщо він дає череп, а цей череп не належить моєму синові? Може, цей череп за експертизами дійсно належить тому скелетові, який знаходиться в Києві в морзі вже десять років. У цьому я не сумніваюся, тому що там зріз хребта ніби співпадає. Але скелет, який там лежить, так само не має до мого сина жодного відношення. Стопа не була мого сина. І всі ті експертизи – і американська, і французька, і українська – не дали 100% результату. І про ту стопу я стільки говорила, одначе всі мої розмови і всі мої аргументи для Генеральної прокуратури не мають ніякого значення. А де мій син?!

Пам’ятники Гонгадзе – це знущання наді мною

– Не знаю, що маю робити. Просто не знаю. Я стільки написала звернення до пана Президента, що я не вмру, і хай ніхто на це не надіється. Я буду жити. І нехай тим молодим хлопцям і тим молодим мужчинам, які народжені мамою і які йдуть на фальсифікації і знущаються наді мною, над мамою, хай їм Бог простить. Вони не відають, що творять, тому що сьогодні я в такому положенні, а завтра вони можуть опинитися в такій ситуації і ніхто їм не поможе.

– Безумовно. Я ще до Президента Ющенка зверталася особисто, їздила в Київ, лишала пану Черновецькому заяву. На моє звернення і моє благання не ставити пам’ятники, поки справа ще не скінчена, ніхто абсолютно не зреагував. І чому ставити моєму синові пам’ятник? Що він такого героїчного зробив? Я не вважаю, що там якийсь героїзм. Я розцінюю це як знущання наді мною. Президент Ющенко сказав, що вплине на мера Києва, щоб цього пам’ятника не ставили. А мер мені особисто написав в листі: «Ставлю і буду ставити». І поставив. У нас в Україні кожен чиновник є гетьман. І якщо на моє прохання материнське і звернення Президента мер Києва абсолютно не зважав, то я вже не знаю, що це має бути.

Я відмовилася від всіх матеріальних нагород, тому що просто так ніхто нічого не зробить. Якщо тобі дають, ти потім зобов’язаний. Я нічого не брала, тому я є вільна людина і нікому не зобов’язана. Я не прийняла квартири в Києві, яку пропонував мені пан Черновецький. Пан Ющенко пропонував мені президентську стипендію. Пропонували зробити мого сина Героєм України. Я від того всього відмовилась, тому що так просто ніхто нічого не дасть. Ти потім мусиш відпрацьовувати чи віддячувати.

– Дехто може вважати пам’ятники Гонгадзе своєрідним символом боротьби за свободу слова. Чи ви думаєте, що таким чином просто політично використовують ім’я вашого сина?

– Це вони грають у таку гру, яку я називаю «розважально-ритуальними забавами сатаністів». Бо це є тільки сатаністів робота. Це не є забава нормальних людей, а людей з психічними відхиленнями, які десять років затягують цю справу. Я Президенту занесла звернення, де мій син 14 липня 2000 року звернувся з проханням, щоб його захистили від переслідування. Я занесла і показала квитанцію, що Генеральна прокуратура отримала цей лист. А через два з половиною місяці мій син пропав. Тобто замість того, щоб Генпрокуратура вибачилася переді мною за те, що вони у свій час не відреагували, не помогли, то вони десять років тягнуть, тому що відступатися і забруднити честь свого мундира вони не можуть.

І тому йде брехня за брехнею. І все це акумулювалося на мені. Я – як той гнійний нарив в Україні. І тому я пішла до пана Президента, щоб кінець кінцем нехай уже мене залишать у спокої, нехай Гонгадзе залишать у спокої. Нехай уже та Україна займається економікою, нехай політичні сили – ті сатаністи – не використовують цю справу для досягнення своїх цілей. Що то за символічна могила стоїть у центрі України, на яку ходили всі ті високопосадовці, всі там світилися і священики кадилами кадили? Як може священик кадити на символічній могилі, коли не забитий останній цвях у труну? Значить і церква щось не то робить. І політичні діячі ходять на ту символічну могилу, щоб там засвітитися. І використовують прізвище Гонгадзе у своїх власних інтересах, тому що вже немає до чого вчепитися. А я вже хочу спокою, я втомилася.

– І що на це вам відповів Президент?

– Він сказав, що викличе прокурора і буде цю справу виясняти. Я сказала, що просто прийшла довести до його відома, щоб в черговий раз за Президентом України шлейф того страшного бруду не тягнувся, щоб він вийшов з цієї ситуації і щоб на нього це не навішували, тому що це сатаністи, у них нічого немає святого.

www.zik.com.ua