згорнути
Росiйське трактування iсторiї України стає у нас офiцiйним
Наприкінці квітня Президент Янукович на засіданні ПАРЄ заявив, що «говорити про геноцид українського народу неправильно», що то було спільне лихо всіх братніх народів СРСР; він повторив оцінку трагедії, що її дала Москва.
Але це суперечить і фактам, і Закону України від 2006 року, в якому Голодомор–33 визнано “геноцидом українського народу”, і рішенню Апеляційного суду Києва вiд 13 сiчня 2010 р., який встановив факт геноциду та його винуватців – комуністичне керівництво СРСР.
Заперечують геноцид “регiонали” i комунiсти
Регіонал В. Кисельов, щоб підтримати свого шефа та досягти повного збігу з позицією Москви, вніс до Верховної Ради законопроект про скасування Закону про Голодомор, тобто запропонував переписати історію. Комітет ВР iз прав людини, нацменшин і міжнаціональних стосунків – проти, але “коаліція” (“регіонали”, комуністи) здатна переписати все по–своєму навіть на нинішній сесії. Невідомо, чи звернулися Янукович і Кисельов до парламентів тих країн, які визнали штучний голод геноцидом, з проханням дати задній хід. Іноземні політики такого не зроблять, бо послідовні, тому–то завдання Кремля “регіонали” можуть виконати лише частково.
На підтримку шефа із запереченням геноциду виступили новий голова Українського інституту національної пам’яті комуніст В. Солдатенко, який насаджує національну амнезію, та міністр Д.Табачник, який у вересні назвав геноцид “вигадкою зарубіжних істориків”, крiм того, він обіцяв виправити підручники. (Якщо Табачника і можна назвати істориком, то тільки зарубіжним, бо в 2003 році з трибуни ВР він підтвердив факт геноциду). Громадянин В.Волосюк подав позов до суду на громадянина В.Януковича з вимогою, щоб той вибачився перед пам’яттю мільйонів жертв за заяву у Страсбурзі, яка порушує закон України. Суд зволікає, очікуючи, мабуть, його скасування, проте цей акт не матиме зворотної сили, і громадянин Янукович мусить відповісти, згідно із чинним на момент заяви законом. В.Наливайченко висловив намір звернутися до Генпрокуратури з проханням притягти Табачника до кримінальної відповідальності за порушення того самого закону.
Резолюція ПАРЄ підтвердила, що голод в Україні 1932-33 років був організований тоталітарним комуністичним режимом Кремля, що це злочин проти людства. Цього не визнають нині хіба що комуністи, це ж їхнiй “вождь” тов. Сталін побачив загрозу: “Если мы не возьмемся теперь же за выправление положения в Украине, Украину можем потерять” (1932). (Щодо Росії, Білорусі, Казахстану “батько народів” таких побоювань не мав). І нелюд узявся “выправлять положение” голодом ; за це його духовні нащадки сьогодні ставлять йому в Україні пам’ятники. Акт геноциду заперечує сучасне керівництво Росії, що родом із КГБ. Росія як спадкоємниця і правонаступниця СРСР забрала золото–алмазний фонд, усі активи, але не хоче брати хоча б моральну відповідальність за все негативне в СРСР (iдеться про відповідальність не російського народу, а держави СРСР, її більшовицького керівництва).
За висновком Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАНУ, в Україні від Голодомору безпосередньо загинуло 3,94 млн. людей, українців серед них 3,6 млн., або 91,2%. Інші дослідники дають більшу цифру померлих. Вмирали не тільки українці, але “батько” геноциду Сталін дуже любив приказку: “Лiс рубають – трiски летять”. У вимерлі села спрямували переселенців із Росії, частка українців в УРСР скоротилася після Голодомору з 80% (1926) до 76,5% (1939). Ці цифри доводять, що примусова колективізація була не єдиною і не головною метою штучного голоду. Головним було зменшення кiлькостi українців на їхній рідній землі, щоб згодом можна було говорити: “Так iсторично склалося, що Україна – багатонацiональна держава”. Якщо нацисти в Україні вбили близько 1,5 млн. євреїв, то комуністи, керовані Кремлем, – 3,6 млн. українців.
Не можна відкидати геноцид на підставі того, що голод був і в деяких інших регіонах СРСР. На Кубані виморили переважно українців; у Поволжі жило дуже багато українців, була німецька автономія, сьогодні німецького та українського “питання” там немає. Події у Казахстані теж можна кваліфікувати як геноцид, але то справа казахського народу – визнавати геноцид чи ні.
Те, що німецькі нацисти вбивали не тільки євреїв, а й циган, українців, білорусів, росіян, поляків, не заперечує Голокосту – геноциду єврейського народу. Злочин нацистського керівництва проти циган є геноцидом. Так само геноцидом є репресії більшовицького керівництва проти “братніх” народів, виселених зі своїх земель за етнічною ознакою у 40–ві роки, – кримських татар, чеченців, калмиків та інших. Скільки їх виморено в дорозі та в спецпоселеннях! Кримчаків (у цілому як етнос) репресували і нацисти, і комуністи. Псевдоінтернаціоналізм радянського керівництва виявився, зокрема, і в тому, що заборонялося вшановувати пам’ять євреїв, загиблих у Бабиному яру, бо там німці розстрілювали представників усіх братніх народів. Тобто ігнорувався Голокост на тій самiй підставі, якою спекулюють і нинішні “інтернаціоналісти”: вбивали й інших. Насправді те, що більшовики, по–блюзнірському назвавшись “інтернаціоналістами”, вбивали людей різних націй, не є аргументом, що спростовує геноцид українського народу.
Не можна ставити під сумнів геноцид і через те, що політику Кремля на місцях виконували, в основному, українці, хоча намісник Кремля Постишев привіз у 1933–му в Україну із собою цілу зграю людоморів, зокрема ката Балицького, який очолив українське ДПУ. Запроданці були (і є) серед усіх народів. У єврейських гетто була єврейська поліція, в концтаборах капо були й євреї. В українських селах, районах діяли місцеві виконавці, але проведенням геноциду командували з Москви…
Україну було взято в облогу…
Не перекреслює питання про геноцид якась допомога, що її надало Україні московське керівництво вже після того, як завершило чорну справу, – воно просто хотіло мати аргументи для виправдання перед міжнародною спільнотою, перед історією.
Хоча штучний голод був і в інших місцях СРСР, організація Голодомору в Україні мала особливості, яких не було в інших республіках.
Рішенням Політбюро ЦК КП(б)У (18.11.1932), яке провів Молотов, наглядач із Москви, наказувалося стягувати штрафи за невиконання хлібозаготівель не тільки зерном, а всіма видами продовольства. Якщо селяни “зловмисно” не мали зерна, що було відібрано у них раніше, то в них забирали все: крупу, картоплю, буряки, квасолю, насіння. В інших республіках такі “правові норми” не діяли.
Україну було взято в облогу. Директивою Сталіна (23.01.1933) було заборонено виїзд селян iз території України та Кубані в інші місцевості СРСР. Спецзагони, підрозділи ДПУ блокували вокзали, пристані, дороги. Вмираючих від голоду позбавляли змоги привезти якесь продовольство з інших місць чи полишити Україну. Голодуючі в Росії та в інших регіонах могли виїхати в “Ташкент, город хлебный” і вижити, для українців порятунку не було.
Одночасно з терором голодом проти українського селянства було проведено погром української інтелігенції, припинено українізацію (в УРСР і на Кубані). Такий збіг у часі не випадковий, це свідчить, що був цілісний план нищення українства. Москва ліквідувала міністра освіти М.Скрипника, було розгромлено всю українську гуманітарну науку, літературу, більшість учених, письменників, митців розстріляно. Це все подавалося як боротьба з “українським буржуазним націоналізмом”. А з “російським буржуазним націоналізмом” під час голоду більшовики не боролися, взагалі не існувало такого поняття (читайте Івана Дзюбу).
Проти українців було застосовано комплекс заходів, що свідчить про наявність єдиного плану: проти українських селян – голод, проти української інтелігенції – репресії. Висновок із цього неспростовний: Голодомор в Україні 1932-33 років був геноцидом українського народу.
Ігор Дем’янчук,
кандидат технiчних наук
Про москалів ;-)
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.
***
Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !
***
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***
В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…
***
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..
***
Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!
***
Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?
***
Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
***
Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...
* * *
Летять на літаку німець, француз та росіянин.
Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…
***
— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!
***
Вірменське радіо питають:
- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.
***
Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?
***
Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.
***
Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!
Комендатура:
Керівник проводу: Юрко Назарук
Комендант: Ромко Библюк
Крайовий: Олег Слюсарчук
Наша місія: Творити унікальний простір позитивних емоцій і вражень, робити себе, місто та країну кращими.