згорнути

 
Вони повернулися…

Вони повернулися…

Будинок СБУ на Володимирській, 33 виглядав того дня досить дивно. В просторому холі замість звичних стін пофарбованих у витримані суворі кольори – тисячі облич, що дивляться із фотографій, замість звичної настороженої тиші – гамір.

 

Внизу перед входом, черга бажаючих ввійти в будинок з якого колись непросто було вийти.  Камери, мікрофони,  диктофони, блокноти в донедавна цілком закритому для преси приміщенні.

Загалом — нещадне попирання "славних" традицій КГБ. А винуватцями цього неспокою в колишньому осерді радянської карально-репресивної системи  в Україні стали знову вони – бандерівці.

Тут, на колишній Короленка, 33,  протягом десятків  років в процесі творення "добропорядних радянських громадян" ламали "ворогів народу" ("петлюрівців", "бандерівців", дисидентів).

Слідча тюрма у дворі, кабінети слідчих, довгі коридори – це було останнє, що бачили сотні тисяч незгодних перед відправкою в кращому випадку — на далекий Сибір, у звичному — на інший світ.

Ці люди повинні були зникнути. Зникнути фізично і зникнути з пам’яті. Все, що нагадувало про них: документи, отримана в ході слідства інформація, конфісковані речі осідали в таємних архівах. Потім ці матеріали  часто потрапляли у пічку, як "такі що не представляють історичної вартості".

Та система не встигла. Не встигла перетопити усіх в єдиний радянський народ, не встигла зачистити сліди існування незгодних. Тому архіви, що мали стати єдиним цвинтарем "незгодних", стали місцем, звідки вони повертаються до своїх родичів, свого народу, своєї історії.

В архівах СБУ зосереджені найцінніші матеріали нашої нещадно перекручуваної історії.  Історії, з якої намагалися вирвати окремих осіб чи цілі періоди.

Тут можна ознайомитися із тим, як перекручували і як нищили, хто перекручував і хто нищив. Конфісковані у "ворогів народу" документи, фотографії, предмети, що осіли тут, розповідають про історію боротьби проти системи, про тих, хто відважився кинути їй виклик. Маленькі історії окремих людей, з яких можна складати реальну картину "цілком таємного" періоду.

27 травня в центральному офісі Служби безпеки на Володимирській відкрилася фотовиставка "УПА. Історія нескорених". Сотні фотографій та документи, більшість із яких вийшли із сховків НКВД-КГБ, розповідають історію нескореного покоління. Дехто із них присутній в залі.

Це Степан Семенюк, уродженець Волині, який безпосередньо брав участь у творені перших повстанських відділів, згодом  — шеф політичного відділу Воєнної округи "Турів". Заарештований в 1944 році, засуджений на смертну кару, згодом замінену на двадцять років таборів. На дев’ятому році ув’язнення Степан Семенюк бере участь у Норильскому повстанні 1953 року, одному з тих, які розвалили "архіпелаг ГУЛАГ" та захитали імперією.

Це син Головного командира УПА Романа Шухевича Юрій. Вперше в цьому будинку він побував 1948 року, п’ятнадцятилітнім хлопцем. Юнака радянська влада вважала небезпечним "ворогом народу", а тому звідси він міг вийти тільки у табір. Там він втратив зір, там пройшли його молодість. Загалом Юрій Шухевич відсидів тридцять один рік

Це сотенний УПА "Кривоніс", він же Мирослав Симчич. Двадцятилітнім юнаком командуючи сотнею УПА "Березівською" розгромив цілий полк НКВД під Космачем. За що радянська влада віддячила йому тридцятьма шістьма роками таборів.

Це інші повстанці, а нині люди похилого віку, які пильно вдивлялися в фотографії, впізнаючи на них себе чи своїх побратимів по зброї.

Жива історія та історія на світлинах. Очевидна історія. Без пропагандистського намулу та остогидлих ідеологічних кліше. Ось вони, "бандиты и воры" з відкритими обличчями і вірою в погляді. Без пафосу парадів регулярних армій, без урочистої уніформи генералів.

Зі спокійним переконанням в необхідності свого обов’язку. Щоденного обов’язку захистити себе та своїх дітей: від голоду, тюрми та страху. Без роздумів, як "історія оцінить" їх. Якщо діти будуть живі – пам’ятатимуть: нічого надзвичайного, просто чергова війна. І черговий шанс, аби діти жили без чергової війни.

Ось вони через десятки років: не те що биті — нищені життям. Ті ж відкриті обличчя, але вже покраяні зморшками. Спокійно дивляться на свої молоді лиця на стендах центрального офісу Служби безпеки, приймають сучасні нагороди. Так само спокійно, як десятиліття тому дивилися в очі смерті: коричневій, червоній, безколірній.

Час і місце виставки має значення, але не для них. Для нас. Вони ж отримали все, що хотіли – на тій же Володимирській дві години тому малеча спокійно бігла до школи.

А вони просто повернулися в будинок під номером 33, де їх мордували чекісти та гестапівці. Повернулися переможцями і героями. В УКРАЇНУ. І це просто факт. В якому ніхто з тих молодих облич на світлинах не сумнівався.

30.05.2008 16:23 ___ Володимир В'ятрович, для УП http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/30/76781.htm

 

Володимир В'ятрович

   Памятник Мазоху у Львові. Відкриття навесні

Про москалів ;-)

Зустрілися Українець з американцем і в них зайшла розмова про гори. Американець говорить: - У нас такі гори, що як гукнеш то ехо 5 хвилин триває. Українець: - Ну то їдем подивимось. Вилізають на вершину та й американець кричить: - Hello !!! Ехо: - Hello- ello- llo- o . А Українець каже : - Та хіба це гори ? У нас у горах ехо 3 години тримається. Американець? - Ну поїхали подивимося. Вилазять вони на Говерлу і Українець: - В Карпатах москаль !!! Луна: Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? *** У стаpого бандеpівця питають: — Діду у тебе патpони є? — Hема, хлопці. — Діду, а пістолет є? — Hема, хлопці. — А кулемет є? — А ось чого нема, того нема! *** Пливе баржа по чорному морю під Українським прапором, а за нею женться русський торпедний катер. Котер 100 вузлів, баржа тікає - 100 вузлів, катер 150, баржа 150, катер 200, баржа 200. Москалі кажуть стійте нічогоо не буду, ну і баржа зупинілась, москалі, а 250 можете, капітан баржи вниз Миколо ми 250 можемо, Микола можемо. Москалі, а вы 300 можете, капітан Миколо 300 можемо? Микола ні не можемо у москалів ласти позлітають. ***

Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.

(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.

***

Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.

***

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !

***

Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***

В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…

***

Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я  yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..

 

*** 

 

Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!

 

***

 

Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?

 ***

Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!

***

Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...

* * *

Летять на літаку німець, француз та росіянин.

Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…

***

— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!

***

Вірменське радіо питають:

- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.

***

Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?

***

Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.

 

***

Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!