згорнути
Коротка історія викопування Криївки
Час: На початку весни Місце: Десь на площі Ринок Oдин рік назад На початку весни, близько року тому, знову ж таки, десь на площі ринок у Львові, троє молодих підприємців, а в душі повстанців були у стані непереборного бажання, зважаючи на свій успішний попередній досвід, створити власну компанію, яка, перш за все, базуватиметься на принципах та цінностях, які поділяють власники. Один з них виступив в ролі інтегратора, оскільки зумів об'єднати різних людей разом.
Дійові особи (в силу специфіки діяльності подаємо лише псевдо):
1. "Lion" – один із кращих інвестиційних менеджерів країни, жорсткий стиль управління, стратегічне мислення, хороше бізнесове чуття та неперевершене відчуття лідерства, що, не в останню чергу, й дозволяє йому досягати успіху. Любов до Феррарі та червоних кросівок.
2. "Petrovich" – довгі роки успішного управління великою компанією створили дуже доброго операційного менеджера. Специфіка: маркетинг, продажі, операційна діяльність, технологічність. Спокійний характер та життєва миролюбність дозволяє завжди займати відсторонену третю сторону у будь-яких питаннях, а в конфліктних знаходити компроміс. Одним словом остання інстанція істини. Спокійний сім'янин на економному авто.
3. "Defender" – досвід робити у медіа бізнесі, політиці та інших сферах, котрі, насправді, всупереч різним концепціям, важко назвати бізнесом. Невдала спроба організувати власний бізнес дала чітке розуміння, що основою для будь-якого партнерства має бути спільна система цінностей і тоді, напевно, щось вийде. Маса нових та інколи добрих ідей заважає йому спати, що перешкоджає зранку бути добрим адміністративним менеджером. Митець на великих колесах.
Те, що відбувалось до того (або пролог)
Отож, близько року тому, хлопці домовились, що будуть працювати разом та творити власну, наразі, ресторанну компанію. Перша ідея запропонована Дефендером було створення справжньої бандерівської Криївки в центрі міста. Рішення було прийняте надзвичайно швидко, що свідчить про, великою мірою, інтуїтивність процесу.
Все було швидко та правильно. По вечорах писали бізнес-плани та оцінювали ефективність тих чи інших ідей. Одразу знали, що багато цифр є не до кінця коректними, проте наполягали на створенні хоча б умовного планування.
Далі – пошук місця, попереднє творення команди, лого, матеріальні засоби, все як ведеться при створенні нової компанії.
Замальовка із творення команди
Обід. Один із двориків Старого львівського будинку на площі Ринок. Співбесіда. Для того щоб потрапити на співбесіду потрібно було знайти потрібний номер на порталі будинку, а потім, пройшовши темний коридор, сходи, вийти у старе львівське подвір'я по обох боках котрого стоять середньовічні стіни, місцями на них ростуть дерева та інша віртуальна зелень. У дворику криво покладена бруківка, що зумовлює виникнення несподіваних калюж. Час від часу подвір'ям проходять місцеві мешканці з сумками та здивованим обличчям (більшість із них все ж страждає від тривалої ізоляції в середньовічних будинках, що творить на них невідворотний психологічний вплив). Посеред подвір'я стоїть старенький стіл за яким сидять троє засновників компанії та із запалом в очах розповідають про унікальну можливість стати при витоках однієї із найбільших ресторанних компаній в цій країні. Особливої родзинки переговорам надавало несподіване, проте регулярне, пришестя місцевих гризунів, які вражали величезними розмірами, спокійною вдачею та очевидною зацікавленістю місцевими бізнес-процесами.
Проте не зважаючи на всі місцеві натюрморти до команди Криївки приєднались хороші спеціалісти, що вже мали добру історію роботи в ресторанній галузі. Усі погодились на умови праці зважаючи на тогочасний стан справ компанії. Добра основа команди була зібрана. Тепер усі згадують ці моменти і дивуються, як вони у такій атмосфері погодились перейти із відносно доброї роботи до компанії у якої офіс без даху та з посторонніми створіннями.
Дія 1
З початком літа команда почала перші полігонні випробовування. На площі Ринок у Львові, біля фонтану Діана, повстав найкращий в місті літній майданчик. Стилізовані старі меблі, строге вбрання персоналу, правильна музика, ранішні яєчні кухаря з Польщі, дзвіночки на столах, чеське пиво, свічки по вечорах, джазмени по вихідних та щонедільна школа танго дозволила протримати фірму на плаву та провести генеральну репетицію перед відкриттям Криївки.
На початку осені будівельні роботи були на завершенні та після декількох відкладень дати відкриття – Криївку все ж знайшли. Перші клієнти зайшли самі без запрошення зі словами: Ви можете нас не обслуговувати, але ми вже стільки чекали, тому просто не підемо звідси – от так і почали працювати. Далі почалось таке від чого були в здивуванні всі працівники, включно із засновниками: кожного дня перед входом в заклад стояла черга відвідувачів, лише для того, щоб просто потрапити досередини. Криївка побила усі рекорди певно, що й України, а Західної України точно. Вітання вояка на вході "Слава Україні" повторювали навіть даїшники, котрі зупиняли працівників на машині після роботи. Відвідуваність закладу і сьогодні тримається понад тисячу людей щодня. За перші три місяці "Криївку відвідало понад сто тисяч гостей із цілого світу.
Основні цілі закладу: без власного остраху презентувати одну із найкращих сторінок української історії, а саме існування Української Повстанської Армії у формі відкритого музею, де кожен відвідувач може не лише подивитись, а й відчути атмосферу патріотизму, потрапити у такий собі заборонений світ. Попри те, що відвідувачі можуть чути добру патріотичну музику їсти та пити, стріляти з пістолетів та бігати у мазепинках, вони охоче прочитають присягу вояків УПА, побачать фото реальних людей та дізнаються про Шухевича та Бандеру не "пропагандну" правду. Ще одна ціль – це побороти дурнуватий міф Львова про радикалізм та нелюбов до "Москалів".
І останнє це наголосити, що УПА це добра та все ж історія України, – її потрібно гідно шанувати, проте жити сьогоднішнім, без використання та спекулювання. Це свого року гідне усвідомлення спільного європейської історії задля добрих уроків у майбутньому.
Вдалий піар зробив Криївку топ-новиною на всіх провідних мас-медіа трьох держав (України, Росії та Польщі). Інтернет і сьогодні переповнений дискусіями про моральність відкриття такого закладу, Криївка навіть відкрила власний блог на Українській Правді, щоб висловлювати власну позицію. В перший ж місяць комуністи погрожували подати до суду, а українські "патріоти" написали відкритого листа. Доволі кумедно що запеклі вороги об'єднались у спільних домаганнях.
Проте сьогодні і надалі в Криївку стоять черги тих, хто хоче побачити правдиве розуміння історії і, не в останню чергу через те, що цей заклад уже став невід'ємною частиною бренда міста Львова і приїхати до Львова, але не зайти до "Криївки" – то краще не їхати.
Далі буде...
01.06.2008 A.K. Lion & Yurko.
Про москалів ;-)
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.
***
Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !
***
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***
В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…
***
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..
***
Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!
***
Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?
***
Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
***
Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...
* * *
Летять на літаку німець, француз та росіянин.
Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…
***
— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!
***
Вірменське радіо питають:
- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.
***
Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?
***
Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.
***
Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!
Комендатура:
Керівник проводу: Юрко Назарук
Комендант: Ромко Библюк
Крайовий: Олег Слюсарчук
Наша місія: Творити унікальний простір позитивних емоцій і вражень, робити себе, місто та країну кращими.