згорнути
Юрій Назарук : «Туристичні фірми з часом зрозуміють, що це класна фішка - водити туристів по кав’ярнях і ресторанах. І вони будуть задоволені і приїжджатимуть до Львова знову і знову»
Про ресторани як брендове обличчя Львова, тематичні та старовинні заклади міста, Kava розмовляла з Юрієм Назаруком, співавтором концепцій «Криївки» і кафе «Мазох»
Чи співпрацюють ваші заклади з туристичними фірмами у напрямку ресторанного туризму?
Ми свого часу у компанії виділяли людину, яка займалася конкретно туристичними фірмами і буде працювати з ними. Ми собі встановили, що ми займаємося враженнями. Відповідно ті туристичні фірми, які дарують враження, більше за то переживають – вони працюють. От наприклад, один Петро Радковець приводить більше туристів, ніж будь-які туристичні фірми. Бо він живе легендами, міфами. А наші заклади є підтвердженням цих міфів. Людина потребує цього.
А усі інші туристичні фірми, з якими ми попередньо хотіли працювати, для них головним чинником співпраці було якнайдешевше комплексне меню. Щоб вони привели 20-30 чоловік, ті поїли і пішли. І все. Чому не існує якихось сталих туристичних маршрутів – тому що реально немає куди водити. Куди водити? У піцерію? Маршрут по піцеріях? Бо маршрут має мати якійсь перелік легенд, міфів, які підтверджуються у тих чи інших закладах і окрім цього туристи зможуть у закладі поїсти і приємно провести час.
Але ж є місця у Львові, до яких вже приходять не тільки поїсти?
От люди їздять на пивоварні. Бо там є музей пивоваріння, і окрім цього вони можуть там поїсти і випити пива. І це добре. В Криївку так само є черга туристів. В наших закладах з цим усе в порядку. Ми нормально працюємо, спілкуємося з туристичними фірмами, вони мають наші контакти. А водити по закладах, де немає для них нічого цікавого, окрім як просто поїсти…Звичайно, є різні потреби. Похарчуватися можна і у їдальні, а якщо йти за враженнями… Треба туристам, які приїжджають до Львова, трошки почекати.
Тобто, на твою думку, є брак тематичних ресторанів?
Безперечно.
Але є старовинні заклади з власною історією? Та сама «Віденська кав’ярня», яка працює з 19 століття…
Я сам є клієнтом цього закладу, але я не думаю, що вони ставлять акцент на тому, що вони існують більше 100 років. Я навіть і не знав, що заклад існує стільки років. Вони інше використовують: місце, добрий сервіс, сталу якість. Вони не живуть на тих давніх враженнях і міфах.
На твою думку, Львову непотрібні кав’ярні з історією?
Потрібні, але цим треба займатися. А це трошки складніше, ніж просто відкрити ресторан, його побудувати. Це цілий перелік засобів, якими треба створити атмосферу і подарувати людині враження і емоції, за якими вона туди приходить. А це – все до дрібничок. Усе має бути вивірене. А у нас такого немає, у нас трошки інший підхід.
Який саме?
Підхід людей, які займаються бізнесом не на рівні професіоналів. Тобто це для них другий чи третій бізнес. Тому воно так і виходить.
Тобто вони не є рестораторами, а людьми, які просто вкладають гроші?
А що таке ресторатор? Це людина, яка живе рестораном, розуміє потреби клієнтів. І часом той, хто обслуговує ресторан, теж може називатися ресторатором. А людина, яка має дві нафтові вишки і два ресторани – це не ресторатор. Це – інвестор. От Марк Зархін – він ресторатор, який переживає, спить і думає про свої заклади, він цим живе. І, відповідно, його заклади мають атмосферу, мають якість.
У Львові більше інвесторів чи рестораторів?
Інвесторів. Переконаний у цьому. У Галицькому районі розташовано близько 300 закладів. Є або так звані трудові колективи – бабці, які щось випікають, або інвестори.
Ти кажеш, що у Львові мало закладів, до яких можна було би привести туриста не тільки поїсти. Але вони є. То що ж турфірми можуть зробити у напрямку ресторанного туризму у Львові?
Нехай не роблять цікавих закладів, це їхня справа. Хтось робить кульки червоні, хтось робить звичайні. Це вже за бажанням. І те що ти кажеш про турфірми – я думаю, що це не проблема. Це бізнес. Якщо туристичні фірми матимуть потребу у турах по ресторанам – вони їх робитимуть. Нормальні туристичні фірми з часом зрозуміють, що це класна фішка. Що туристів можна буде водити по кав’ярнях і ресторанах, і вони будуть задоволені і приїжджатимуть до Львова знову і знову.
Знаю, у закладах, якими ти займаєшся («Криївка», «Мазох-кафе») вже проходять повноцінні екскурсії, зокрема про криївки туристам розповідає Петро Радковець…
Він приходить і розповідає все в загальному: що таке УПА, криївка, показує всі автомати. Він робить так, щоб усі люди, які до нас прийшли, були вражені і задоволені. Бо у своїх закладах ми намагаємося «піднімати» якісь нові теми, які стосуються Львова. От раніше у Львові мало чого можна було почути про Мазоха. А тепер? Що тільки не вигадують про Мазоха, про мазохізм… Це є інформаційний привід, це цікаво людям, тому про це говорять. І ми вже маємо туристичний маршрут до пам’ятника Мазоху. І туроператори самі роблять цей маршрут. Є у цьому маршруті потреба – є і туристичний маршрут.
Ти причетний до створення декількох оригінальних форматів закладів у Львові. Яких закладів, на твою думку, зараз бракує місту, і які зможуть у Львові прижитися?
Ми покажем до кінця року, якіJ. Я вважаю, що це маєть бути такі заклади, які роблять місто кращим. У Львові є японські ресторані, ірландські паби. Але треба зробити і львівський паб, зробити те, чим живуть тут. Ми зараз робимо єврейський ресторан в місці, де колись у Львові було гетто. Це ж класно, це ж ціла історія! І це не буде виключно кошерна їжа, це буде передача історії, передача інформації, цілої субкультури, кавалку Львова.
Чи оригінальні львівські заклади можуть стати мережевими?
Думаю, навряд. Хоча не факт, що ми не будемо робити ще одної «Криївки». Скоріше за все вона буде в Києві. Це не означає, що це буде франшиза, але це, можливо, буде мережа.
А по-друге, є певні брендові речі, які будуть притягувати. Це стосується кави, цукерень. Це асоціативний ряд, який пов’язаний зі Львовом. І на основі цих рядів можна робити заклади. Цукерня може бути мережевим закладом. І це добре, бо бренд міста поширюватиметься по Україні.
Окрім того, мережевими закладами можуть бути ті, які не мають стосунку до міста, але винайдені у Львові. Я гордий, що «Челентано» чи «Картопляна хата» - це є львівський бренд. Хоча він не має відношення до України, це трошки не наша культура, але все одно – це супер. Вважаю, що це вже, по суті, легенда українського ресторанного бізнесу.
...
Про москалів ;-)
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.
***
Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !
***
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***
В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…
***
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..
***
Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!
***
Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?
***
Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
***
Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...
* * *
Летять на літаку німець, француз та росіянин.
Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…
***
— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!
***
Вірменське радіо питають:
- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.
***
Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?
***
Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.
***
Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!
Комендатура:
Керівник проводу: Юрко Назарук
Комендант: Ромко Библюк
Крайовий: Олег Слюсарчук
Наша місія: Творити унікальний простір позитивних емоцій і вражень, робити себе, місто та країну кращими.