Warning: Unterminated comment starting line 34 in /home/kryjivka/public_html/_ext/interface.php on line 34
Криївка | "!Фест"-підвальні ресторатори або Історія львівської "Криївки"

згорнути

 
"!Фест"-підвальні ресторатори або Історія львівської "Криївки"

"!Фест"-підвальні ресторатори або Історія львівської "Криївки"

Інтерв'ю з Дмитром Герасімовим, Юрком Назаруком та Андрієм Худо - трьома співвласниками львівської "Криївки" та ще вісьмох ресторанів - проходила у незвичному офісі, за незвичним офісним столом (який збитий з грубих необтесаних дошок), у незвичній неформальній атмосфері. Дух креативу та інновацій є не лише у ресторанах Мережі концептуальних авторських ресторанів «!Фест», а у самих співвласниках та у кожному працівникові мережі. У інтерв'ю читайте про історію створення "Криївки" та інших ресторанів, про те, як ця компанія генерує та втілює креативні ідеї, і які плюси отримала компанія від кризи. www.innovations.com.ua

 

 

Дмитро Герасімов, співвласник та  комерційний директор Мережі концептуальних авторських ресторанів «!Фест» (ТзОВ "Криївка"). Отримав вищу освіту в Національному Університеті «Львівська політехніка», з 2000 по 2008 роки працював у «Концерні Галнафтогаз», остання посада у компанії – комерційний директор. З листопада 2008 року – комерційний директор "!Фесту".

 

 

Юрко Назарук, співвласник та директор з маркетингу Мережі концептуальних авторських ресторанів «!Фест» (ТзОВ "Криївка")Юрко Назарук, співвласник та  директор з маркетингу Мережі концептуальних авторських ресторанів «!Фест» (ТзОВ "Криївка"). Закінчив Львівський Національний Університет ім. І. Франка, факультет міжнародних відносин. Співзасновник „Клубу достойних львів’ян”: створив концепцію та реалізував проект клубу «Культ». Також працював на створенням «Львівської Газети»,  був консультантом ТзОВ „Мистецьке Об’єднання „Дзига”.

Андрій Худо, співвласник Мережі концептуальних авторських ресторанів «!Фест» Андрій Худо, співвласник Мережі концептуальних авторських ресторанів «!Фест» (ТзОВ "Криївка"), директор з інвестицій Універсальної Інвестиційної Групи. Закінчив економічний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка. Випускник Executive MBA kmbs. З 2004 року - директор з інвестицій Універсальної Інвестиційної Групи, з 2008 року - член Наглядової ради ВАТ "Концерн Галнафтогаз" та член Наглядової ради Львівської бізнес-школи при Українському католицькому університеті.

 

Innovations: Як Вам вдалося разом зійтися та створити спільний бізнес?

 

Дмитро Герасімов: Компанію створює підприємницький дух, який провокує спробувати щось нове. Звичайно, усі люди спілкуються, обговорюють багато ідей, але переважно на цьому все закінчується. Ми ж захотіли піти далі.

Я з Юрою товаришував, і час від часу ми обмінювалися бізнес-ідеями. Ще раніше Юра створив ресторан, на відкритті якого він розказав мені свою ідею ресторану-криївки. Також ми вирішили залучити Андрія, з яким я протягом 10 років працював у «Галнафтогазі» і постійно спілкувався про те, що варто створювати свій бізнес. 

 

Андрій Худо: Один з моїх життєвих принципів: «We can do more». Ми зібралися разом і вирішили зробити щось більше у цьому житті. І зробили.

 

Innovations: Отже, у Юрка Назарука з’явилася ідея ресторану «Криївка». Як Ви перейшли від генерування ідей до їх реалізації?

 

Юрій Назарук: Ми почали швидко втілювати ідею ресторану «Криївка» - спочатку по вечорах писали бізнес-плани та оцінювали ефективність тих чи інших ідей. Одразу знали, що багато цифр є не до кінця коректними, проте наполягали на створенні хоча б умовного планування.

Далі – пошук місця, попереднє творення команди, лого, матеріальні засоби, все як ведеться при створенні нового підприємства.

Далі був етап пошуку приміщення для ресторану, який перетворив романтичний початок на довгий період перемовин, переписувань та дискусій. В якийсь момент всі зрозуміли, що це та тяжка ноша на початку проекту, яку потрібно донести. Все вдалось успішно завершити, і ми домовилися про приміщення навпроти Львівської Ратуші.

«Криївка» дала нам напрямок – створення у Львові креативних ресторанів, адже у кожному нашому ресторані втілена ідея чи історія, пов’язана зі Львовом чи Україною. І якщо голова думає в цьому напрямку, то ідеї народжуються самі собою.

 

Андрій Худо: Цікавою є історія створення ще одного нашого ресторану – «Гасової лампи». Моя дружина завжди хотіла відкрити кав'ярню-цукерню. Я придбав перший поверх приміщення у центрі Львова і подарував їй на день народження, потім мені вдалося викупити і другий поверх, а потім Юра прийшов і сказав: «Давайте робити не цукерню, а щось масштабне». І так з’явилася ідея триповерхового ресторану-музею «Гасова лампа», тому що саме у Львові у XIX столітті Йоган Зег та Ігнаций Лукасевич винайшли гасову лампу.

 

Innovations: Часто власники компанії жаліються на своїх партнерів, з якими нелегко приймати спільні рішення. Яким чином Ви розподілили свої обов’язки, і як Ви приймаєте стратегічні рішення компанії?

 

Андрій Худо: Юра – це наш креатор, він же директор з маркетингу. Дмитро – операційний та комерційний директор. Моя дружина працює фінансовим директором, я курую крупні фінансові питання, HR та безпеку. Стратегічні рішення ми приймаємо разом.

 

Юрко Назарук: Я, наприклад, нічого не вмію робити, окрім як креативити. У мене постійно проблеми з фінансами та грошима. :)

 

Дмитро Герасімов: Я виконую роль як операційного, так і комерційного директора, тому що я все життя цим займався. У листопаді 2008 року я перейшов повністю працювати у «!Фест» зі свого попереднього місця роботи – Галнафтогазу. Мережа ресторанів розвивається дуже динамічно, і ми зрозуміли, що нам потрібно або наймати професійного менеджера (тому що Юра, який раніше єдиний з нас трьох постійно працював у компанії, більше митець :)), або самим займатися менеджментом. Тому я прийняв рішення очолити цю мережу.

А Андрій, наприклад, усе життя займається фінансами. І так вийшло, що ми зійшлися разом, проте кожен з нас очолює різні функціональні напрямки.

 

Innovations: Без яких головних факторів компанія «!Фест» не змогла би існувати?

 

Андрій Худо: Хоч це і банально, але все вирішують люди. Так було, є і буде! Ми дуже багато часу приділяємо формуванню команди, адже прекрасно розуміємо, що не можемо усе втрьох управляти компанією, в якій на сьогодні задіяні понад 400 людей.

Наша компанія є парадоксальною – троє людей, які є повними аматорами в ресторанному бізнесі, створили найбільш динамічну компанію в регіоні. Тому зараз ми набираємо на роботу  професіоналів-рестораторів.

 

Дмитро Герасімов: Дійсно, нам ще бракує досвіду ведення ресторанного бізнесу. Зараз ми змогли «запалити» команду бажанням, тому що ми трохи навіть шизофренічно рвемося вперед. Але я особисто ще не є ресторатором, тому я і вся команда вчимося фаховості у цій справі. Але головне для ресторанного бізнесу – це навчити фаховості адміністратора конкретного закладу. Від адміністатора найбільше залежить атмосфера і рівень сервісу в ресторані.

Також у нас точно нічого би не сталося без Львова. По-перше, це місто має особливу атмосферу. По-друге, у цьому місті ресторанний бізнес не є добре розвинений. Хоча, на перший погляд, у Львові багато ресторанів, проте більшість з них  – це хобі власників, а не професійний підхід.

 

Андрій Худо: Також потрібно розуміти, що насправді ми не їжею торгуємо – ми продаємо емоції. Наша місія - творити унікальний простір позитивних емоцій та вражень, чим робити себе, місто і країну кращими. Якщо в людини відкладаються позитивні емоції, пов’язані з певним місцем,  то вона обов’язково туди повернеться. Такий підхід дозволив нам створити нову туристичну нішу у Львові – так званий «Блакитний Океан» посеред «Багряного Океану» конкурентів. 

Юрко Назарук: Хоч це може здатися дивним, але хтось «зверху» нас веде. Мені здається, що якщо людина робить правильну справу, то її «зверху» оберігають.

 

Андрій Худо: І це правда, тому що бували моменти, коли ми могли влізти у великі фінансові інвестиції, проте долею випадку справа не рухалася, і, як виявлялося пізніше, це було для нас везінням. Так, київські конкуренти перехопили у нас одне приміщення, за яке ми мали платити велику оренду, притому  в доларах. Зараз наші конкуренти ще й досі не можуть  повернути вкладених інвестицій і готові його продати на сторону.

 

Innovations: Ви багато говорили про продаж емоцій. Які принципи Ви закладали у своїх ресторанах, аби створити атмосферу позитиву?

 

Дмитро Герасімов: Позитивний настрій дуже залежить від ідеї-концепції закладу, проте не треба забувати про технологію створення позитивного настрою -  наприклад, музика, інтер’єр, посуд, їжа - зі всіх цих частинок складається позитивний настрій. Наприклад, у «Криївці» люди сидять близько один до одного, вони доторкаються один до одного, можуть говорити спільні тости, співати – тобто, таке розташування столів сприяє знайомствам між людьми, що теж формує позитивні емоції. 

Для нас нюанси є критично важливими. Коли ми наймаємо будівельників, то вони говорять просту річ: «Дайте нам технічне завдання.» Але у нас ідеї постійно змінюються, враховуються додаткові деталі, і тому з нами не всі будівельники можуть працювати.

 

Юрко Назарук: При  створенні креативного ресторану потрібно враховувати масу дрібних речей -  як світитиме сонце у вікні, наскільки гучно гратиме музика, і т.д. Тим більше, у Львові є певна атмосфера – від людей, архітектури, погоди і ряду інших речей, що теж потрібно максимально використовувати, тим більше якщо бізнес орієнтований на туристів.

 

Innovations: Які корективи у Ваші плани внесла криза?

 

Андрій Худо: Криза внесла суттєві корективи, тому що ми мали амбітні плани відкрити 60 ресторанів у 2009 році  через публічне розміщення акцій нашої компанії та розміщення національних облігацій серед боргових інвесторів. Криза пригальмувала наш ріст, і у 2009 році ми будемо розвиватися більше органічно, а не екстенсивно. Ми будемо відкривати нові ресторани, але їх кількість буде меншою, ніж планувалося.

Криза обмежила доступ до фінансування. Наприклад, ми планували відкривати новий ресторан, викупили приміщення, банк відкрив нам кредитну лінію, але не зміг видати гроші, тому що вийшов мораторій на видачу кредитів. Але у цій історії є й позитив - ми почали думати, чим можна покрити дефіцит, який виник у компанії. Так, за півгодини з’явилася ідея відкрити Антикризове Кафе, і за півтора тижні та смішні гроші втілили її у життя. Зараз прибутки цього закладу повертають і витрати на оренду, і дефіцит, який виник у компанії.

 

Дмитро Герасімов: Криза вносить як негативні, так і позивні речі. Раніше нам було дуже тяжко підібрати хороший персонал для нових закладів, а зараз нам вдається відкривати ресторани з високопрофесійними командами.

Нам страшно про це говорити, але на сьогодні у нас немає падіння попиту, хоча ми заклали падіння у бюджет.

 

Innovations: Як Ви плануєте зберігати баланс між креативом і системним підходом до управління під час майбутнього росту?

 

Дмитро Герасімов: Є речі, які мають бути системними, – наприклад, система поставок, де потрібен аналіз та прогнозування . Але є речі, які не піддаються системі. Так, Юра каже, що креатив – це сила, а все інше – непотріб. :)

Ми будемо посилювати фінансову систему, а все, що стосується творчості та нових ідей, не будемо систематизувати. Ми розуміємо, що, наприклад, жорстко централізована система менеджменту не дозволить органічно розвиватися на національному ринку, тому що керівник ресторану повинен відчувати себе співвласником закладу і думати не лише про операційну діяльність. Важливо дати людям свободу і водночас вимагати від них прийняття рішень та відповідальності. Ми будуємо децентралізовану систему управління, встановлюючи лише фінансові обмеження.

 

Юрко Назарук: Ми намагаємося підтримувати рівні стосунки в компанії. У нас ніхто нікого не називає по-батькові, у нас нема дрес-коду. У нас навіть офіс неформальний  – стіл у нашому кабінеті збитий з простих неотесаних дошок.

 

Innovations: Як у такій неформальній обстановці ви підтримуєте результативність команди?

 

Дмитро Герасімов: Ми демократичні і вимогливі водночас. Працівники працюють у неформальному середовищі, але це не є приводом досягати меншого. Так, у разі невиконання завдань ми проводимо і «виховні» бесіди, і застосовуємо фінансові санкції. З деякими працівниками, які не розуміють нашого підходу до управління персоналом, приходиться прощатися.

Також ми підбираємо людей, яким наші бізнес-підходи не є чужими - наша система мотивації працівників побудована таким чином, аби давати рухатися, в першу чергу, тим людям, які підтримують нашу культуру, а не тим, хто є дуже хорошим спеціалістом, проте не розуміє, що відбувається в компанії.

Раніше у наш «фанковий» підхід не вірили, але теперішні наші розміри - 10 ресторанів і понад 400 працівників  - показують,  що такий підхід може працювати.

 

Innovations: Що би ви побажали креативним людям, які мають багато ідей в голові, але на них не заробляють?

 

Юрко Назарук: Я не бізнесмен, хоч і мав досвід ведення бізнесу. У певний момент життя вирішив, що не буду найманим працівником. Водночас я зрозумів, що потрібно мати партнерів, з якими однакова система цінностей.

 

Дмитро Герасімов: У бізнесі є креатив, а є «побут»  - це фінансові питання, пошук приміщення, робота з постачальниками. Тому для успішного проекту потрібна як  голова – креатив, так і руки та ноги – професійне управління та виконання проекту. Творчі люди повинні працювати у команді, тому що на одному креативі бізнес не працюватиме.

 

Андрій Худо: Удачі та успіху. Все-таки потрібно в певний момент в житті опинитися в правильному місці і тобі пофартить! ;-)

 

 

   Памятник Мазоху у Львові. Відкриття навесні

Про москалів ;-)

Зустрілися Українець з американцем і в них зайшла розмова про гори. Американець говорить: - У нас такі гори, що як гукнеш то ехо 5 хвилин триває. Українець: - Ну то їдем подивимось. Вилізають на вершину та й американець кричить: - Hello !!! Ехо: - Hello- ello- llo- o . А Українець каже : - Та хіба це гори ? У нас у горах ехо 3 години тримається. Американець? - Ну поїхали подивимося. Вилазять вони на Говерлу і Українець: - В Карпатах москаль !!! Луна: Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? *** У стаpого бандеpівця питають: — Діду у тебе патpони є? — Hема, хлопці. — Діду, а пістолет є? — Hема, хлопці. — А кулемет є? — А ось чого нема, того нема! *** Пливе баржа по чорному морю під Українським прапором, а за нею женться русський торпедний катер. Котер 100 вузлів, баржа тікає - 100 вузлів, катер 150, баржа 150, катер 200, баржа 200. Москалі кажуть стійте нічогоо не буду, ну і баржа зупинілась, москалі, а 250 можете, капітан баржи вниз Миколо ми 250 можемо, Микола можемо. Москалі, а вы 300 можете, капітан Миколо 300 можемо? Микола ні не можемо у москалів ласти позлітають. ***

Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.

(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.

***

Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.

***

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !

***

Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***

В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…

***

Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я  yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..

 

*** 

 

Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!

 

***

 

Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?

 ***

Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!

***

Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...

* * *

Летять на літаку німець, француз та росіянин.

Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…

***

— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!

***

Вірменське радіо питають:

- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.

***

Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?

***

Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.

 

***

Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!